Олексій Смірнов: Зимовий пандус – дерев’яний, а ютуб популярний.

До вашої уваги дві історії з міжнародної кампанії моніторингу поліції, яка проходила в Україні з 13 по 24 лютого, підготовані Олексієм Смірновим (ВМГО «Фундація Регіональних Ініціатив», Copwatch Ukraine).

Історія №1: Зимовий пандус – дерев’яний.

25 лютого близько 17 години 30 хвилин вирішили завітати до рівненського міського відділку міліції України, що знаходиться за адресою: м.Рівне вул. Пушкіна 4 з черговим моніторингом.

Рівненський міський відділок міліції України відомий в рамках кампанії «Міліція під контролем» тим, що 22 жовтня 2012 року в цьому відділку, у активістів кампанії, силою відібрали фотоапарат та знищили відзнятий матеріал.

Детальніше тут: http://copwatch.fri.com.ua/?p=175

Провівши службове розслідування нам надали відповідь, що порушень не виявили, а наші покази не підтвердилися. І дали натяк на те, що все ж існує, якийсь, невідомий документ начальника міського відділку УМВС України про те, що заборонено проводити фото та відео фіксацію у відділку та на прилеглій його території.

Через пару днів, після такої відповіді, ми знову з’являємося у цей відділок. На цей раз знімати нам ніхто не забороняв. Все таки якусь бесіду чи короткий інструктаж з працівниками міліції провели, думаємо ми. На той момент ми були задоволені, та й чемність міліціонерів нас переконала, що відділок йде на поправку.

Настав лютий місяць 2013 року, а з ним і плановий моніторинг, який вже став міжнародним. Моніторинг відбувався з 13 по 24 число, але нажаль в ці числа наша дорога постійно лягала повз міський відділок. Але 25 числа ми все ж вирішили туди завітати.

Перед будівлею відразу помічаємо більше 10 чоловік у формі. Заходимо до середини, і там приблизно така ж кількість знаходиться у вестибюлі. Добре, що розміри вестибюлю дозволяють розміщувати і більшу кількість людей.

Зрозуміло, що 3 хлопця і одна дівчина привертають увагу у відділку, але до нас ніхто не підходить. У відділку кипить робота: спілкування з громадянами, реєстрація затриманих, відповідь на дзвінкі, складення заяв. На нас тільки поглядають. Ми, в свою чергу, помічаємо багатьох тих з ким спілкувалися на вулиці та й тих, кого вже не вперше зустрічаємо в цих стінах. Також помічаємо, як більш досвідченні міліціонери розповідають молодим хто ми такі, чим займаємося та чого прийшли сюди.

Розглядаємо стенди з інформацію. З ними, як завжди, все в порядку, тільки замість великої дошки про керівний склад відділку, тепер роздрукований папірець (проте в рамці і за склом). Можливо реконструкція чи просто перенесли в інше місце.

Фотографуємо. Тепер ми привертаємо увагу всіх хто знаходиться у вестибюлі, але підійти так ніхто не наважується. Беру книгу відгуків та пропозицій, яка висить на гвіздку. І знову до мене ніяких зауважень ніхто не робить.

Того ж самого 22 жовтня 2012 року черговий мені пояснював, що ця книга видається тільки з дозволу начальника!

А зараз я спокійно переглядаю книгу, де більшість записів від мене та моїх друзів. На всі записи присутня відповідь. Останній запис зроблений 16 січня 2013 – це подяка, тому я особливо не вчитувався кому це і за що.

Далі підходимо до чергового міліціонера та запитуємо чи присутня кімната для прийому громадян та чи можна нам оглянути її. Нам спокійно відповідають, що така кімната є , до того ж ми її бачимо з вестибюлю. Але зайти туди ми не можемо, так як ключі знаходяться в канцелярії і відкритою вона знаходиться тільки в години прийому громадян керівним складом відділку.

Виходячи з відділку ми помічаємо пандус, я його називаю «зимовий пандус». Так, як звичайний пандус там був, а на зиму поставили дерев’яний.

Загалом, я дуже довго перебував в приємно-шоковому стані. Мені сподобалося все. Надіюсь, таке спілкування та ставлення виконується до всіх громадян, а не тільки до мене.

Історія №2: – Ви ці… Як їх.. Ютубщики? Ні, ми громадяни України.

19 лютого 2013 року рівненські активісти спільного з костопільським активістом вийшли в місті Рівне на плановий моніторинг патрульної служби міліції.

Перед цим пройшли інструктаж, випили кави, взяти фотоапарати і вирушили на пошук міліції.

Розпочали обхід з центрального парку імені Т.Г. Шевченка. Блукавши доріжками парку зустрічали тільки веселі компанії людей та закохані пари. Патрульні, нажаль, нам не зустрічалися. Тому вирішили піти далі і вирушили до парку Молоді, в народі – «лебединка». Тільки дійшли до парку і відразу помічаємо патруль міліції, який спілкується з двома громадянами. Рухаємось до них і тут знову не щастить – патрульні відходять. Ми вирішили поцікавитись у хлопців, з якою метою до них підходив патруль. Як повідомили хлопці, до них підійшли міліціонери тому, що вони розпивали пиво. Цим громадянам повезло – вони відбулися усним попередженням. Треба ще відзначити, що цей патруль я зустрічав вчора. Отже, розмова наша не пройшла дарма.

Далі обійшли центр, прилеглі вулиці, але патрульних міліціонерів не помічали. Тому пішли в опорний пункт міліції, що знаходить поблизу центрального парку.

У вестибюлі місця зовсім не багато, до стендів з інформацією рухаємося один за одним. Помічаємо на лавці затриманого, який знаходиться явно в неадекватному стані.

До нас підходить перший міліціонер:

• Хто ви такі?
• Ми громадяни України.
• Чого прийшли?
• Хочемо оглянути стенди з інформацією.
• Там начальник, а я не знаю нічого, я в гості прийшов.

Виходить начальник:

• Ви ЮТУБщики?
• Ні, ми громадяни України.
• А чого прийшли?
• Зайшли оглянути вестибюль.
• Оглянули?
• А книга скарг у Вас є?
• Немає
• А книга відгуків та пропозицій?
• В нас немає ніякої книги. Йдіть в міський відділок і там пишіть скарги.

Далі в розмову втручається затриманий і прямим текстом нас посилає.

Начальник заспокоює затриманого: «Тихо. Ти що з луни впав?»

Тепер вся увага міліціонерів на затриманого та на його заспокоєння (виключно словами).

Інформацію ми зібрали, більш, там нас ніщо не тримало, тому ми попрощалися на пішли дихати свіжим, чистим повітрям.

Джерело: http://umdpl.info/index.php?id=1362077585