І знову про паління: де юре, де факто. І що з цим робити?
Чомусь тільки зараз прийшло в голову вирішення проблеми, точніше зрушити її з місця.
Київський центральний і південний залізничний вокзал (одна споруда) славиться тим, що там відсутні місця для паління. Тому палять де завгодно – головне для них, біля урн. Забуваючи про рішення Київської міської ради «Про заходи щодо впорядкування тютюнокуріння в місті Києві (від 18 вересня 2008 року N 246/246)» і про ст. 175.1 КУпАП. Тобто свідомо чинять правопорушення. Але міліція займається тим самим.
Де юре – повна заборона. Де факто – не має місць спеціально відведених, тому не припиняють правопорушення. І така дискусія вже давно йде, але тільки зараз вирішили щось робити. Є ЗУ “Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення”, яким передбачені ці місця, власне як і таблички там, де заборонено палити.
Конкретно: держава прийняла закон, дежава зобов`язана його дотримуватися. Якщо цих місць не має – це проблема держави.
Саме тому, найближчим часом ВМГО “Фундація Регіональних Ініціатив” починає вимагати від Міністерства Інфраструктури відповіді, чому так, а чому не так. Ми маємо на меті довести справу до кінця і якось вирішити цю проблему.
P.S. Мене особисто дратує те, що люди палять усюди в громадських місцям. Мені доводиться бути пасивним курцем, доводиться все це вдихати. Якщо міліція забуває про те, що їй рекомендовано утриматися від цього на робочому місці і проявляє бездіяльність – з цим щось треба робити.
