Моніторинг діяльності лінійного відділення міліції в м. Рівне (ВІДЕО)

Нове відео від активістів ініціативи Copwatch.
Об’єктом моніторингу став лінійний відділ міліції на залізничному вокзалі. По даному інциденту вже написана скарга та ведеться перевірка інспекцією з особового складу. Хлопці готові оскаржувати свавілля з боку представників правоохоронних органів.

17 та 22 жовтня провели рейди з моніторингу діяльності міліції на залізничному вокзалі у м.Рівне.
Співробітники здійснюють обхід приміщень вокзалу приблизно кожні 40-45 хвилин. Особливих зауважень до них у нас не виникло – хіба що звертаючись до громадян не прикладають руку до головного убору, а просто називають себе. При прибутті потягів виходять на перон, контролюють ситуацію та й взагалі на вокзалі і прилеглій території на нашу думку підтримується нормальна обстановка.

22 жовтня стали свідками наступного випадку. Приблизно о 20:10 помітили, що патрульна служба міліції веде розмову з чоловіком. Чоловік був явно в нетверезому стані, на вигляд – за 50 років. Підійшовши ближче, я помітив, що правоохоронець тримає щось в руках, як мені здалося гаманець. Я запитав міліціонера, навіщо він взяв гаманець чоловіка в руки. Правоохоронець відповів, що це посвідчення, але як тільки побачив відеокамеру, якою я знімав розмову, він одразу повернув посвідчення чоловіку та попросив його вийняти звідти гроші та інші документи. Про камеру міліціонер нічого не сказав, так як вже не перший раз його зустрічаю на вулицях і вже пояснював йому право громадян проводити відеофіксацію дій міліціонерів. Чоловік на підпитку пообіцяв, що зараз піде додому і його відпустили, зробивши усне попередження.

Як потім пояснили патрульні, вони підійшли до чоловіка не тому, що він здався їм в стані сильного алкогольного сп’яніння, а через те, що він сидів на лавці та розмовляв з жінкою, яка, за словами міліціянтів, обкрадає людей на вокзалі, от тільки ніхто на гарячому зловити її не може. Все ж таки, ще існують порядні міліціонери.

Відвідали і лінійний відділок міліції на вокзалі – лише вестибюль. Розмір не великий, при вході решітка і поки не поясниш мету свого приходу, то не зайдеш до вестибюлю не зайдеш. Це, вочевидь, не в’яжеться з вимогами документів МВС, відповідно до яких вхід до вестибюлю має бути безперешкодним для всі відвідувачів. Камери спостереження у вестибюлі та при вході на вулиці відсутні, щі слів чергового, існує тільки в кімнаті для затриманих.

Зустріли нас без агресії, але не дуже люб’язно і навіть дещо роздратовано. Спочатку не пропускали до вестибюлю і розпитували, чого саме нам потрібно. Пропустили лише тоді, коли сказали що маємо бажання написати подяку у Книзі скарг і пропозицій. Навіть не зрозуміло чому не хотіли пускати, адже у вестибюлі все більш-менш нормально – інформаційні стенди на місці і Книга скарг та пропозицій у вільному доступі. З Книгою ми ознайомилися, з 2004 по 2012 рік скарги відсутні, тільки одні подяки і пропозиції. Остання за серпень 2012 року.

На відеокамеру міліціонери відреагували з невдоволенням – почали згадувати про «режимний об’єкт», прирівнювати підрозділ міліції до військової частини, хоча далі вестибюлю ми проходити і не збиралися.

Побачивши у нас в руках відеокамеру, з чергової частини вийшов помічник чергового прапорщик і почав у відповідь фотографувати нас. Ми особливо не заперечували, але повідомили йому – що він порушує закон і намагалися пояснити різницю між проведенням відеозйомки фізичної особи, яка має право на конфіденційність, і суб’єкта владних повноважень, який під час виконання службових обов’язків такого права не має. Але міліціонер особливо нас не слухав і на наші зауваження не реагував.

Взагалі, співробітники лінійного відділку на залізничній станції м.Рівне не були агресивними, але не розуміли не тільки можливість й законність здійснення контролю за їх діяльністю з боку суспільства, а й взагалі інтересу громадян до їх роботи. Це треба міняти. На наші питання щодо положень нормативно-правової бази лунали відповіді «хто вам дав право проводити перевірки», «ви прийшли заліки у нас приймати», хоча ми пояснили, що працівник міліції повинен обґрунтовувати свої вимоги і наміри обмежити права громадянина саме посиланням на конкретні документи. Вірогідно, що цьому питанню треба приділяти більше уваги під час навчання співробітників.