“Степан Галябарда – це множина? Це хор монгольский міліціонерів.
Точно тобі кажу, ментура. Хор міліціонерів, монголів.”
(с) Сергій Жадан “Депеш Мод”
P.S. На фотокартці хор китайської озброєної міліції, так як хор монголської міліції знайти не вдалось.
Сьогодні, 10 листопада 2012 року відбулась одноденна школа Copwatch в м. Івано-Франківськ. Подібні школи вже мали місце в Луганську, Харкові, Києві та Рівному. Місцеві жителі, серед яких були дійсно зацікавлені, дізнавались що таке моніторинг діяльності міліції і що взагалі таке українська міліція. Також, слід зауважити те, що вони прослухали базову лекцію про Права Людини, яка в першу чергу надає розуміння для чого потрібен громадський моніторинг. Якщо відштовхуватись від конституціоналізму, а точніш правового американізму, то стає зрозуміло що дана лекція не дарма є базовою, тому що багато людей так і не можуть усвідомити. свого реального місця в державі.
Безпрецедентний випадок стався у місті Рівне – у активістів кампанії «Міліція під контролем» та ініціативи Copwatch Ukraine у Рівненському міськвідділі відібрали відеокамеру та знищили відзнятий матеріал. Громадські контролери звернулися зі скаргою на такі незаконні дії правоохоронців до начальника УМВС України у Рівненській області.
Зміст скарги:
Начальникові УМВС України
в Рівненській області
Лазутку В.І.
активістів Всеукраїнської кампанії «Міліція під контролем»
Сидорця О.М.
Смірнова О.А.
м.Рівне, вул. Соборна 185/16
097-87-55-255
С К А Р Г А
Шановний Василь Івановичу !
Звернутися до Вас нас змусили неправомірні дії працівників міського відділку міліції у місті Рівне, які грубо порушили низку нормативно-правових актів МВС України, що регламентують дотримання прав громадян у правоохоронних органах.
Ми являємося громадськими активістами, які приймають участь у всеукраїнській кампанії «Міліція під контролем», яка спрямована на забезпечення контролю з боку суспільства за дотриманням прав людини в діяльності міліції. Такий контроль є важливою складовою участі громадян в управлінні своєю країною та покажчиком рівня розвиненості демократії у будь-якій державі.
У теперішній час у всіх регіонах України проходиться черговий етап зазначеної кампанії, одним із завдань якої є підтвердження неодноразово висловленої керівництвом МВС України, у тому числі і особисто Міністром внутрішніх справ Віталієм Захарченко, тези про прозорість роботи міліції для суспільства.
Крім цього, під час кампанії, громадськість має проконтролювати стан дотримання співробітниками міліції «Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», які затверджені наказом МВС України від 22.02.2012 року №155 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 25.04.2012 року за №628/20941.
В серпні цього року в офісі Уповноваженого Верховної ради з прав людини відбувся «круглий стіл» за участю представників громадських організацій, співробітників секретаріату Уповноваженого та центрального апарату МВС України присвячений обговоренню питання можливості фіксації дії співробітників міліції за допомогою фото та відеоапаратури. Оскільки нормативно-правові акти України дозволяють фіксувати таким чином дії міліціонерів у публічних місцях та місцях відкритого прийому ними громадян, на «круглому столі» представники МВС визнали можливим проведення цивільними особами відео або фотозйомки співробітників міліції за умов, коли така зйомка прямо не перешкоджає діяльності правоохоронців.
В зв’язку з цим, перевірка - наскільки працівники міліції готові до фіксації громадянами їх дій на фото та відеокамеру, також є одним із завдань кампанії «Міліція під контролем».
22 жовтня 2012 року, приблизно о 21.30 годині виконуючи заплановані всеукраїнською кампанією «Міліція під контролем» заходи, ми прибули до Рівненського міського відділку УМВС України в Рівненський області з метою ознайомлення із створеними у підрозділі умовами для прийому громадян, якістю виконання черговою частиною функцій щодо надання відвідувачам консультаційно-довідкової допомоги з питань організації роботи органів внутрішніх справ та дотриманням працівниками вимог встановлених «Правилами поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України».
Звертаємо Вашу увагу, що відповідно до пункту 1.3. розділу 1 цих Правил, за своїм функціональним призначенням вони є «засобом громадського контролю за моральною і професійною поведінкою працівників міліції», а відповідно до пункту 1.2 цього ж розділу, Правила визначають для працівникам міліції взаємодію з трудовими колективами, громадськими організаціямита населенням. Таким чином можливість візиту представників громадськості до підрозділу міліції не для написання повідомлення про злочин чи правопорушення, а просто з метою ознайомлення з його роботою передбачений вищевказаними Правилами.
Нажаль, співробітники Рівненського міського відділку УМВС України в Рівненський області продемонстрували повне і свідоме ігнорування не тільки вимог цих Правил, а і низки інших відомчих нормативно-правових актів МВС України.
Наше бажання підготовити змістовний репортаж про діяльність цього підрозділу одразу викликало неприховану та активну агресію з боку його співробітників. Ми мали наміри поспілкуватися з працівниками чергової частини та відзняти відеосюжет, причому, враховуючи специфіку роботи міліції, планували зняти на відео лише адміністративну будівлю Рівненського міського відділку УМВС України в Рівненський області та оформлення його вестибюлю – наповненість інформаційних стендів для громадян, розташування Книги скарг і пропозицій, наявність кімнати для прийому відвідувачі тощо.
Проте, побачивши у нас в руках відеокамеру, співробітники міліції одразу забули як про всі гасла очільників міліцейського відомства, так і про необхідність неухильного дотримання наказів МВС України.
Нас оточили зі всіх боків і, незаконно обмеживши наше право вільно покинути підрозділ, почаливимагати припинити знімання на відео та знищення вже відзнятого матеріалу. На наше зауваження, що це не забороняється жодним нормативно-правовим актом міліціонери взагалі не реагували, наполягаючи на своїх вимогах.
Ми повідомили, що у відповідності із законодавством громадяни зобов’язані виконувати лише законні вимоги співробітників міліції, а не будь-які їх забаганки і що міліціонери мають право вимагати від громадян лише негайного припинення вчинення злочину чи правопорушення. При цьому, пунктом 2.2. розділу 4 «Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України» передбачено, що для підтвердження законності своїх вимог, працівник міліції зобов’язаний «дати роз’яснення правопорушнику про неправомірність його дій доброзичливо, переконливо і ясно, посилаючись на відповідні вимоги нормативно-правових актів», якими є Кримінальний кодекс та Кодекс України про адміністративні правопорушення.
Крім цього, відповідно до пункту 2.4. цього розділу, обмеження будь-яких прав і свобод громадянина, у тому числі і його права користуватися відеокамерою у райвідділі, може бути застосовано виключно на підставі і в порядку, передбачених законом і працівник повинен роз’яснити громадянинові підставу такого обмеження.
Проте, незважаючи на такі наші нагадування і цитування вимог наказу МВС України №155-2012 р., міліціонери продовжували вимагати від нас припинити зйомку і знищити відзнятий матеріал без посилання на Кримінальний кодекс чи кодекс України про адміністративні правопорушення, а лише стверджуючи, що вестибюль райвідділу є «режимним» приміщенням. Наше прохання назвати нормативний документ МВС України, відповідно до якого вестибюль райвідділу відноситься до режимного приміщення із забороною проведення у ньому відео та фото фіксації, міліціонери залишили без уваги, як і посилання на пункт 3.5. наказу МВС України від 14.04.2004 №400 (ним затверджена Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються), про те, що громадянам забезпечується вільний доступ до вестибюлів органів внутрішніх справ.
У подальшому, повністю проігнорував наші правові аргументи, один з працівників у званні прапорщик міліції силою відібрав у нас відеокамеру, відніс її у чергову частину та повністю знищив відзнятий нами матеріал ! При цьому протокол про вилучення мого власного майна взагалі не складався, хоча це і зрозуміло, оскільки ніяких визначених законодавством підстав для такого вилучення взагалі не було.
Такі дії є порушенням статті 41 Конституції України, яка захищає право кожного громадянина володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю та результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ганебно, коли саме правоохоронець грубо й цинічно нехтує основним законом країни.
Зважаючи на очевидну незаконність дій працівників міліції, ми почали вимагати надати нам можливість написати скаргу до Книги скарг і пропозицій, яка повинна була бути у вільному доступі. Але, в порушення пункту 6.2. « Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань» (затверджена наказом МВС України від 28.04.2009 р. №181), черговий відмовив нам у наданні можливості оскаржити незаконні дії міліціонерів і не надав Книгу скарг і пропозицій.
Нажаль, повідомити повні установчі дані вказаних працівників міліції ми не маємо можливості, оскільки вони, вчиняючи ще одне порушення міліцейської етики та норм спілкування з громадянами, категорично відмовлялись представитися та пред’явити службові посвідчення,проте, із врахуванням часу події, вірогідно це були працівники чергової частини. Крім цього, перехід конфлікту має бути зафіксований камерою відео спостереження, яка розташована у вестибюлі райвідділу міліції.
Шановний Василь Івановичу !
Громадська кампанія «Міліція під контролем» у теперішній час проходить у багатьох регіонах України і, нажаль, лише Ваші підлеглі повели себе з громадськими активістами подібним чином. Зухвало проігнорувавши як загально визнані права і свободи людини, так і відомчі накази МВС України, працівники Рівненського міського відділку УМВС України в Рівненський області суттєво погіршили імідж рівненської міліції в цілому.
Проте, ми сподіваємося, що це лише прикра помилка окремих співробітників, чиї дії не відображають загального ставлення, у тому числі і Вашого особисто, правоохоронців до громадськості і її намірів допомогти керівникам МВС у забезпеченні законності у міліцейських лавах.
Просимо Вас забезпечити проведення силами інспекції з особового складу службової перевірки викладених у нашій скарзі фактів порушення прав людини у діяльності Рівненського міського відділку УМВС України в Рівненський області, притягнути винних працівників до дисциплінарної відповідальності.
Ми також вимагаємо публічного вибачення (на сайті УМВС України в Рівненській області) від керівництва Рівненського міського відділку УМВС України в Рівненський області за дії своїх підлеглих, як це передбачається статтею 25 Закону України «Про міліцію».
З метою забезпечення об’єктивності при розгляді нашої скарги, у відповідності із статтею 18 Закону України «Про звернення громадян», просимо також забезпечити нашу особисту участь у проведенні службової перевірки за нашою скаргою.
Інформуємо, що ця скарга, а також Ваша відповідь про результати її розгляду, буду розміщені у мережі Інтернету (у тому числі і на сайті правозахисних організацій, оскільки взаємини міліції та громадськості завжди перебувають у сфері підвищеного інтересу суспільства.
З повагою та сподіваннями на щире розуміння необхідності співпраці з громадськістю у питаннях забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ
Розвісили по навчальним закладам міста. Яскраво і просто. Чекаємо на зацікавлених. Школа відбудеться 10 листопада, о 10:30 в м. Івано-Франківськ. Місце: вул. М. Грушевського 18. “Просвіта” 2 поверх.
Вінниця – п’яний міліціонер при виконанні.
Не пам’ятаю таких відеороликів від лютого, коли була група п’яних міліціонерів в Горловці, Донецька область.
Що тут можна сказати? Нахабство.
В свою чергу Вінницьке ГУМВС встигло надати відповідь:
Міліціонера з Вінниці, якого зняли на відео п’яним, правоохоронці упізнали
Невелике відео про те, як деяким неприємно коли їх знімають. Але підписуючи контракт і при тому знаючи, що діяльність міліції є гласною, хтось не думав про це. Не те, щоб хтось бездумно йшов туди працювати, навпаки – цілі не ті, які прописані в законі.
P.S. Не сприймайте відео, як провокацію. Після завершення зйомки кожний герой даного відео став об’єктом опитування відносно того, як міліція відноситься до відеофіксаціїї її діяльності і чи суперечать її погляди офіційній позиції МВС.
Нове відео від активістів ініціативи Copwatch.
Об’єктом моніторингу став лінійний відділ міліції на залізничному вокзалі. По даному інциденту вже написана скарга та ведеться перевірка інспекцією з особового складу. Хлопці готові оскаржувати свавілля з боку представників правоохоронних органів.
17 та 22 жовтня провели рейди з моніторингу діяльності міліції на залізничному вокзалі у м.Рівне.
Співробітники здійснюють обхід приміщень вокзалу приблизно кожні 40-45 хвилин. Особливих зауважень до них у нас не виникло – хіба що звертаючись до громадян не прикладають руку до головного убору, а просто називають себе. При прибутті потягів виходять на перон, контролюють ситуацію та й взагалі на вокзалі і прилеглій території на нашу думку підтримується нормальна обстановка.
22 жовтня стали свідками наступного випадку. Приблизно о 20:10 помітили, що патрульна служба міліції веде розмову з чоловіком. Чоловік був явно в нетверезому стані, на вигляд – за 50 років. Підійшовши ближче, я помітив, що правоохоронець тримає щось в руках, як мені здалося гаманець. Я запитав міліціонера, навіщо він взяв гаманець чоловіка в руки. Правоохоронець відповів, що це посвідчення, але як тільки побачив відеокамеру, якою я знімав розмову, він одразу повернув посвідчення чоловіку та попросив його вийняти звідти гроші та інші документи. Про камеру міліціонер нічого не сказав, так як вже не перший раз його зустрічаю на вулицях і вже пояснював йому право громадян проводити відеофіксацію дій міліціонерів. Чоловік на підпитку пообіцяв, що зараз піде додому і його відпустили, зробивши усне попередження.
Як потім пояснили патрульні, вони підійшли до чоловіка не тому, що він здався їм в стані сильного алкогольного сп’яніння, а через те, що він сидів на лавці та розмовляв з жінкою, яка, за словами міліціянтів, обкрадає людей на вокзалі, от тільки ніхто на гарячому зловити її не може. Все ж таки, ще існують порядні міліціонери.
Відвідали і лінійний відділок міліції на вокзалі – лише вестибюль. Розмір не великий, при вході решітка і поки не поясниш мету свого приходу, то не зайдеш до вестибюлю не зайдеш. Це, вочевидь, не в’яжеться з вимогами документів МВС, відповідно до яких вхід до вестибюлю має бути безперешкодним для всі відвідувачів. Камери спостереження у вестибюлі та при вході на вулиці відсутні, щі слів чергового, існує тільки в кімнаті для затриманих.
Зустріли нас без агресії, але не дуже люб’язно і навіть дещо роздратовано. Спочатку не пропускали до вестибюлю і розпитували, чого саме нам потрібно. Пропустили лише тоді, коли сказали що маємо бажання написати подяку у Книзі скарг і пропозицій. Навіть не зрозуміло чому не хотіли пускати, адже у вестибюлі все більш-менш нормально – інформаційні стенди на місці і Книга скарг та пропозицій у вільному доступі. З Книгою ми ознайомилися, з 2004 по 2012 рік скарги відсутні, тільки одні подяки і пропозиції. Остання за серпень 2012 року.
На відеокамеру міліціонери відреагували з невдоволенням – почали згадувати про «режимний об’єкт», прирівнювати підрозділ міліції до військової частини, хоча далі вестибюлю ми проходити і не збиралися.
Побачивши у нас в руках відеокамеру, з чергової частини вийшов помічник чергового прапорщик і почав у відповідь фотографувати нас. Ми особливо не заперечували, але повідомили йому – що він порушує закон і намагалися пояснити різницю між проведенням відеозйомки фізичної особи, яка має право на конфіденційність, і суб’єкта владних повноважень, який під час виконання службових обов’язків такого права не має. Але міліціонер особливо нас не слухав і на наші зауваження не реагував.
Взагалі, співробітники лінійного відділку на залізничній станції м.Рівне не були агресивними, але не розуміли не тільки можливість й законність здійснення контролю за їх діяльністю з боку суспільства, а й взагалі інтересу громадян до їх роботи. Це треба міняти. На наші питання щодо положень нормативно-правової бази лунали відповіді «хто вам дав право проводити перевірки», «ви прийшли заліки у нас приймати», хоча ми пояснили, що працівник міліції повинен обґрунтовувати свої вимоги і наміри обмежити права громадянина саме посиланням на конкретні документи. Вірогідно, що цьому питанню треба приділяти більше уваги під час навчання співробітників.
На офісі омбудсмана відбувся брифінг на тему “Проблема взаємодії молоді і міліції”.
Наша ініціатива взяла участь, як одна з тих, хто займається цією темою в Україні.
Детальніше: umdpl.info/index.php?id=1350919481
В суботу 20 жовтня ФРішники разом з активістами міста Тернополя провели моніторинг міліції на залізничному вокзалі.
Коли ми прибули на вокзал була приблизно 18-00 година. Ми поділилися на дві команди і розділилися. Спочатку пройшлися біля відділку міліції на вокзалі, біля якого побачили міліціонерів,які курили, можливо в них вже закінчився робочий час, подумали ми. Потім пішли на перон чекали там хвилин 20, і не побачили жодного патруля, хоча якраз проводилася висадка пасажирів, і людей було досить багато. Пройшовши по вокзал кілька раз ми зупинилася на точці, з якої добре було видно перон і відділок міліції, за якими ми стояли і спостерігали. Пройшов деякий час, поки ми побачили когось із міліції, нарешті вони пішли на перон, знову ж подумали ми. Але це насправді нам тільки здавалося. Міліціонери пішли до якогось поїзда, стали біля входу і немов ластів’ята, які чекали, коли ластівка принесе черв’яка – чекали на щось. Вийшла провідниця і дала їм якийсь пакунок. І ось цей час настав, нарешті 6 чоловік міліції стали на пероні, але ні…розчарування знову, вони спілкувалися між собою, курили цигарки, і відходили говорити по телефоні. ФРІшник Володимир не стримався, взяв фотоапарат і пішов фотографувати, на що вони зреагували досить активно. Розійшлися в різні сторони, тільки один міліціонер хотів доказати Володимиру, ніби той не має права їх фотографувати. Але побачивши, що його знімають на відео з двох сторін швидко відійшов. Ми йому ще вручили матеріал, на якому були написані статті, згідно з якими ми маємо право фотографувати. Думаю, згодом всім відділком читали. Після цієї ситуації ми ще поблукали залізничним вокзалом шукаючи патруль в середині, на другому поверсі. На жаль його там не було. Постоявши ще декілька хвилин ми вирушили додому. Ось такий веселий вечір знайомства Тернопільської міліції з активістами правозахисного руху міста.
Становлення України як соціальної правової держави потребує формування особистості з високим рівнем правової свідомості та правової культури, що може бути досягнуто в процесі правового виховання. Значна роль у здійсненні правового виховання належить міліції, з огляду на здійснювану нею профілактичну функцію. Досить не дивним є те, що в нас правовому вихованню надається замало часу.
Тому людина, яка десь в школі, буцім-то вчила право, а тепер йдучи по місту її зупиняє міліціонера і вони нічого не може вдіяти – це проблема.
1. Людина не знає своїх прав і безапеляційно сприймає все те, що їй говорять.
2. Міліція, в силу своїх недоліків не обізнана в своїх правах та правах громадян, звідси висновок: міліція не знає своїх обов`язків та прав.
Що з цим робити?
Навчати себе та навчати міліцію.
Міліція з народом: правова освіта і правове виховання – чия робота?
Беручи до уваги Конституцію України, хочеться підкреслити той факт, що наша країна є правовою державою, в основі якої закладений принцип верховенства права. На жаль, ми маємо справу лише з векторами розвитку держави і мусимо визнати той факт, що треба ще довго і кропітливо будувати країну згідно з цими векторами. Побудова правової держави, де існує верховенство закону у всіх сферах життя, особливо включаючи соціальну та політичну сферу, потребує знання законів та підзаконних нормативно-правових актів не тільки особами, для яких володіння ними є професійним обов’язком, але і всім населенням в цілому. І треба розуміти, що це неможливо без підвищення рівня правового виховання населення, яке не треба ділити на вразливі чи не вразливі групи, відокремлювати дітей від дорослих, здібних від не здібних.
Значна роль в правовому вихованні, в підвищенні рівня правової освіти належить саме представниками правоохоронних органів. Ми маємо розуміти, що тут ми маємо справу не тільки з конкретними інституціями по типу учбових закладів, а з кожним працівником міліції зокрема. Починаючи від дільничних, які проводять профілактичну роботу з населенням закріпленого за ним районом, закінчуючи рядовим представником патрульної служби, який найбільше має контакт з цивільними особами під час виконання покладених на нього обов’язків. Для працівників міліції діяльність щодо правового виховання в суспільстві є професійним, службовим обов’язком, яким вони ні в якому разі не повинні нехтувати та ставити його на другий план.
Правове виховання в підрозділах міліції, враховуючи їхню структуру, полягає у двох основних напрямках: підвищення рівня правової освіти та культури в особового складу і участь працівників міліції у формуванні правосвідомості населення, яке є прямою запорукою його законослухняності.
Саме тому ми маємо справу з двома сторонами конфлікту, який називається недовірою населення України до української міліції. З однієї сторони, з урахуванням власних особливостей, міліція має демонструвати високий рівень правової вихованості та культури, а з іншого боку шляхом цієї демонстрації вихованню підлягає населення, яке в свою чергу зацікавлено в тому, щоб бути обізнаним у сфері своїх прав та свобод. Не важко прийти до розуміння того, що діяльність працівників міліції, яка здійснюється у відповідності до вимог законодавства виховує у громадян повагу до закону. Будь-який контакт цивільної особи з працівником міліції, як представником держави, що стоїть на захисті цієї особи, є особливо важливим і таким, що впливає на психіку людини протягом всього життя. Особливості менталітету, в яких відобразилась історія українського народу з усіма авторитарними та тоталітарними режимами, відсутністю розуміння ліберального конституціоналізму як його розуміють на заході, призвело до того, що в працівниках міліції народ передбачає носіїв необмеженої влади та в самій міліції основний репресивний орган держави. Відносно першої тези – носіями необмеженої влади, з необмеженою кількістю прав робить їх сам народ, проявляючи бездіяльність по відношенню до фактів перевищення повноважень та порушенню своїх прав та свобод. Щодо другої тези – репутація репресивного органу хоч більше ґрунтується на історичних засадах, все ж таки деякий прошарок працівників міліції дотримується старих традицій та своїми поодиночними випадками тримає народ у певних кліщах, які викликають страх з боку громадян по відношенню до міліції. Якщо розглядати всі наведені вище аргументи комплексно, то стає абсолютно зрозуміло чому громадяни повністю залежні від будь-яких дій міліції, і чому саме на працівниках міліції має лежати обов’язок правового виховання громадян.
Основний внесок у вирішення завдань правового виховання населення міліція вносить ефективним виконанням тих специфічних функцій, для яких вона створена і які, на жаль, не завжди виконуються на практиці. Проте, це не означає, що на міліцію не може бути покладене здійснення певних завдань пов’язаних з правовим вихованням. Більш того, якщо уважно розглянути функції, які виконує міліція, стає зрозумілим те, що правове виховання може мати прояви при реалізації всіх функцій міліції. Звісно, говорити про такі речі, безпосередньо краще в контексті профілактичної функції, але тоді ми будемо надавати занадто малої уваги реальним причинами низького рівня правової свідомості як серед працівників міліції, так і серед громадян. По великому рахунку, саме правовиховна діяльність є найгуманнішим способом боротьби із злочинністю.
Не треба казати, що міліція приділяє недостатньо уваги профілактичній роботі з населенням. Не треба казати, що міліція недостатньо приділяє уваги культурі спілкування та нормам поведінки з особами, які вступають з ними в контакт. Звісно, тут можна апелювати до низького рівня культури та свідомості самих громадян, але міліція, як державний орган виконавчої влади, однієї з гілок влади в Україні є апріорі сервісною службою, тому вона має в будь-якому випадку з повагою відноситись до тих, кого вона обслуговує. Будь-який контакт з посадовою особою стає певним викликом до упереджень, які сформовані менталітетом. І частіше українська міліція відповідає цим упередженням, при цьому сама ж відсторонюється від них на рівні керівництва. Як найменша ланка особового складу міліції, яка знаходить своє існування у рядовому працівнику патрульної служби, так і найменша ланка суспільства, яка знаходить своєї існування у пересічній людині на вулиці, постійно знаходяться у взаємодії та взаємній співпраці. Вона проявляється в тому, що як виконавчий орган державної влади виконує покладені на нього функції та обов’язки, так і громадянин проявляє свою правосвідомість, втілюючи її в законослухняності. Держава об’єднує в собі дві ланки, які постійно мають знаходитись у взаємодії і саме через те, що це не відбувається, однаково страждає як міліція, так і громада. У випадку першої ми маємо низький рівень довіри з боку громадян, відсутність реформ та зацікавленості у тому, щоб ефективніше розкривати злочини та гарантувати дотримання прав та свобод державою, а в другому випадку низький рівень правосвідомості призводить до того, що люди самі стають жертвами незаконних дій з сторони працівників міліції, в результаті своєї необізнаності та низького рівня правової освіти.
Якщо брати правову освіту, за базову дефініцію, якою має володіти кожен, то треба розуміти що це є вирішенням багатьох проблем у відношеннях між людиною та державою, між громадянином та працівником міліції. Базове знання та розуміння державного устрою, законодавства, системи державного управління є запорукою високого рівня захисту своїх прав та свобод. Комплексно це призведе до того, що права людини, які гарантовані міжнародними та національними механізмами стануть дійсно дотримуватись державою. Перед нами стоїть питання поганого управління – якщо міліція не здатна в повному обсязі виконувати покладені на неї обов’язки та функції, враховуючи те, що вона утримується з податків громадян, то є два шляхи вирішення проблеми: повністю реформувати її, або випрацювати в неї дотримання процедурних норм та законодавства, шляхом громадського моніторингу, або громадської активності та небайдужості.
Міліція і народ. Якщо міліція, в силу своєї професійної деформації неспроможна виховати правову свідомість в населення, тоді цим має зайнятись саме населення, а точніше його небайдужа частина. Якщо говорити про те, що час міліції і народу порозумітися, то міліція має бути готова до того, що громадський контроль за її діяльність є правовим вихованням неї самої. Вона має дійсно, зробити свою інституцію максимально прозорою та готовою до співпраці з народом, який в багатьох випадках набагато краще усвідомлює всю цінність та вагомість прав і свобод людини, конституціоналізму в державі та впливу дій міліції на формування як громадянського суспільства, базової речі для будь-якої демократичної держави з принципом верховенства права, так і населенням країни в цілому.
Євген Крапивін
